— Петренку, ти до екзамену не готовий, двійка, чекаю на перескладанні. Вітю, ну коли ж ти нарешті все вивчиш. Це вже не перша твоя перездача.
Коли в аудиторії нікого не залишилося, Єлизавета Павлівна підійшла до Петренка.
– Слухай, Вітю, мені потрібна невелика допомога по дому, ти б міг прийти сьогодні до мене. Чекаю на тебе з заліковою книжкою сьогодні.
Викладачка продиктувала адресу. Вітя був неймовірно радий такій халяві. Ввечері він сів у автобус і вирушив за вказаною адресою.
«Знімай куртку і заходь», – почувся з кімнати командирський голос викладачки. Не встиг Вітя зайти в кімнату, як викладачка вдарила його дзвінким ляпасом.
– Сідай, мерзенне щеня.

— Хлопець не звик, щоб із ним так поводилися.
– Єлизавето Павлівно, що ви собі дозволяєте? Завтра я про все доповім ректору.
Вітя тут же отримав кілька ляпасів і господиня відчутно пнула його в пах.
– Нікому ти нічого не доповіси, мерзенний слизняк, тупий селюк. Убоге щеня, яке навіть не може знайти корінь з дискримінанта. Ти годишся лиш на те, щоб бути унітазом. Та й то, тебе треба вчити. Якщо мені не сподобається твоя поведінка, я зроблю так, що тебе відрахують, і ти одразу ж поїдеш у свій Крижопіль. Ти зрозумів мене, гівнюче?
– Так, Єлизавето Павлівно.
Викладачка плюнула хлопцю в обличчя і схопила за волосся.
– Не смій називати мене Єлизаветою Павлівною, тут тобі не університет. Зви мене хазяйкою. Ти зрозумів, покидьку?
– Так, хазяйко.
– А тепер до справи, лягай на підлогу й відкривай рота, я саме хочу по-маленькому. Відкривай рота ширше, піздолизе. І тільки спробуй пролити хоч одну краплю. Я тобі поставлю таку відмітку за іспит, наскільки оціню твою роботу унітазом.
Вітя слухняно ліг на підлогу й відкрив рота. Перед очима постала кругла дупа викладачки. За мить йому в рот тонкою блідо-золотою струминкою полилася її сеча. Хлопець був приголомшений, новий смак спочатку здався йому неприємним, але все ж дуже хотілося скласти іспит.
– Отак от, будеш тепер знати, як погано вчитися.
Єлизавета Павлівна взяла ремінь і почала шмагати ним юнака. Останній здригався від болю, але те, що відбувалося, його збуджувало.
– Полижи, молокососе, – наказала викладачка і піднесла свої принади до Вітиних губ. Хлопець швидко взявся до справи, боячись, що буде покараний за неслухняність. Його збентежив різкий запах сечі та густі зарості на лобку. Єлизаветі Павлівні не сподобалось, що Вітя зволікає; вона схопила його голову руками й наказала лизати активніше. Юнак обробляв волосату кицьку, поки жінка не кінчила. Єлизавета Павлівна вигукнула, а потім дала Віті ляпаса.
– Роздягайся, піздолизе.
Вітя зніяковів. Викладачка натиснула на його член ногою.
– Чи злити мене задумав, мерзенний єблане?
– Ні, хазяйко.
Вітя зняв труси. Єлизавета Павлівна дістала з шафи червоні стрінги й панчохи в сітку.
– Швидко надівай.
Хлопець взявся виконувати наказ.
– Блядський одяг тобі дуже до лиця.
– Дякую, хазяйко, мені дуже приємно це чути, – несміливо промовив Вітя.
– А тепер подрочи собі.
Юнак взявся теребити свій член і швидко кінчив. Єлизавета Павлівна дістала стек і наказала хлопцю йти до ванної. Протягом усього шляху вона лупцювала ним студента. Вітя змив із себе сліди сперми. Потім йому було наказано лягти. Єлизавета Павлівна сказала, що знову хоче пісяти. Хлопець поспішив відкрити рота. Викладачка одразу ж обдала Вітю потужним фонтаном. Він пив, знову пив теплу сечу, цього разу її смак не викликав такої огиди. Юнак вийшов з під’їзду. Іспит тепер був складений, але тепер його хвилювало не це, а нові відчуття. Першокурсник ніколи не відчував такого накалу бажання, як сьогодні. Він ішов до себе в гуртожиток і мріяв знову бути обпісяним з ніг до голови гарною й владною жінкою.